Баня — приміщення, обладнане для миття тіла з одночасною дією води та гарячого повітря (в турецьких та римських лазнях) або пари (у російській та фінській лазні). Часто в це поняття вкладається весь комплекс дій, які здійснюються людиною в лазні або пов'язані з нею.
Традиційні лазні (сільські) діляться на: Лазні, що опалюються «по-чорному», мають відкрите вогнище, яке прогріває не тільки каміння, а й стіни лазні. Дим від вогнища виходить через двері чи віддушину у стелі. Зазвичай у ній є кам'янка з валунів-котунів і котел для гарячої води. При неправильній топці лазня "гірчить". Деревина всередині лазні сильно коптиться, в результаті стіни лазні темного кольору, але це також служить як дезінфекція приміщення лазні. Перед використанням необхідно провітрити від диму та вимити від кіптяви полиці.
Лазні, що опалюються «по-білому», бувають різних конструкцій. У такій лазні обов'язково є кам'яна, цегляна чи металева піч із баком для нагрівання води. Така лазня вимагає для нагрівання більше дров, проте набагато простіше та приємніше в експлуатації. Таку конструкцію мають і сучасні індивідуальні лазні.
Лазня всередині печі. Піч протоплюється, в чавунах нагрівається вода. Після топки з підлоги печі забирається попіл і насипається солома. Жар згрібається в куток печі. Після цього можна митися, залізши в піч, і навіть обережно паритися віником, щоб не натягати на себе сажі. Сучасним аналогом такої лазні є парилки.
Сауна найбільш близька до лазні, приписуючи лазні вологу пару, а сауні — суху. Останніми роками в нас стало престижно відвідувати сауну, а не парову баню. Адже справжня народна сауна нічим не відрізняється від парової лазні. І в лазні, і в сауні давно отримували пару, поливаючи розпечені на вогні камені. Користувалися віниками у процесі лазневої процедури. Коли розігрівалися, кидалися в холодну воду чи снігову кучугуру.
Сауна — рідна сестра парової лазні (до речі, «сауна» у перекладі таки означає «лазня»). Батьківщиною і лазні і сауни є одна і та ж зроблена з колод хата, що нагрівається «по чорному».
